Про кафедру сервісної інженерії та технології матеріалів в машинобудуванні імені О.І. Сідащенка

Кафедра технологічних систем ремонтного виробництва була заснована в 1931 році як кафедра ремонтної справи і технології металів у складі факультету механізації сільського господарства Харківського інституту механізації і електрифікації сільського господарства (ХІМЄСГ).

За роки свого існування кафедра декілька разів змінювала свою назву: до 2005 року – кафедра «Ремонт машин»; 2005 – 2009р.р. – кафедра «Ремонт тракторів, автомобілів і сільськогосподарських машин»; з січня 2010 року – кафедра технологічних систем ремонтного виробництва; з вересня 2020 року – кафедра технологічних систем ремонтного виробництва імені О.І. Сідашенка; з вересня 2021 року – кафедра технологічних систем ремонтного виробництва та технології матеріалів; а з січня 2022 року – кафедра сервісної нженерії та технології матеріалів в машинобудуванні ім. О.І. Сідашенка.

Засновником і першим завідувачем кафедри був доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент Академії наук УРСР Василенко Андрій Овер’янович.

Основна діяльність першого завідувача кафедрою, доктора сільськогосподарських наук Василенка А.О. була присвячена теоретичним, а також експериментальним дослідженням різальних апаратів збиральних машин., і була відображена в опублікованих ним 40 наукових працях.

В 1939 р. Василенка А.О. було обрано членом-кореспондентом Академії наук УРСР.

З 1935 по 1960 роки кафедру очолював професор Васильєв Сергій Петрович. В 1938 році він розробив типовий проект пересувної майстерні для ремонту тракторів і комбайнів в польових умовах. Майстерні, створені за цим проектом широко використовувались в МТС, колгоспах і радгоспах колишнього СРСР.

У 1957 році кафедра була переведена з головного корпусу по пр. Московському, 45 в лабораторний корпус, що суттєво розширило як навчальну базу так і базу для теоретичних досліджень та виробничих випробувань. В цей період кафедра поступово перетворюється в одну з провідних, випускаючих кафедр факультету механізації сільського господарства ХІМЄСГ.

З 1960 року кафедру очолювали: професор Тимофєєв П.В. – 1960-1961 р.р.; професор Єрмолов Л.С. – 1961-1972 р.р.; професор Пилипенко М.С. – 1973-1978; 1980-1987 р.р.; професор Педченко І.Ф. – 1978-1979 р.р. У ті часи значний внесок у розвиток навчально-методичної, науково-дослідної та виробничої бази кафедри зробили професори Тимофєєв П.В., Єрмолов Л.С, Поліський А.Я., Пилипенко М.С., доценти Трофімов В.І., Ятченко С.В., Літвінов О.І., Ісіченко І.А., Педченко І.Ф., Татарінцев М.І., Лебідь П. К. та ін.

У 60-70-х роках на кафедрі під керівництвом професорів Єрмолова Л.С. і Пилипенка М.С. була створена наукова школа з низкою їх учнів та послідовників, які втілювали в життя наукові ідеї своїх вчителів і працювали за такими напрямками: розробка прогресивних способів відновлення деталей сільськогосподарської техніки; підвищення надійності вузлів і агрегатів; розробка науково-методичних нормативів для визначення програм і вибору раціональних форм організації та технологічних процесів ремонтного виробництва.

Інтенсивний період діяльності кафедри розпочався у 1988 році, коли на посаду завідувача кафедрою було обрано академіка Інженерної академії України, професора Сідашенка О.І. У 1991 році на базі кафедри за активної участі професорів Сідашенка О.І. та Науменка О.А. було створено факультет технічного сервісу, який в 2010 році став навчально-науковим інститутом технічного сервісу (ННІ ТС).

За ініціативою і при безпосередній участі Сідашенка О.І. було створено філію кафедри на виробництві, проведено фундаментальне переоснащення лабораторій кафедри сучасним науково-технологічним обладнанням, створено нові робочі місця для проведення лабораторних робіт, а також розроблені навчально-методичні комплекси нових дисциплін.

Сідашенко О.І. є автором 4-х підручників, 9-ти навчальних посібників, одного довідника, одного термінологічного словника, 39 авторських свідоцтв та патентів і близько 300 наукових та навчально-методичних праць. У 1997 р. Сідашенка О.І. було обрано член-кореспондентом, а у 1999 р. – дійсним членом (академіком) Інженерної академії України.

З 1989 по 2021 роки на кафедрі працювала доктор технічних наук, професор, академік Інженерної академії України, Лауреат Державної премії України Скобло Т.С. Поповнення складу кафедри таким досвідченим, авторитетним науковцем дозволило зміцнити науково-дослідний потенціал кафедри та створити нові напрямки наукових досліджень.

За розробку високоефективних матеріалів і технологій, Скобло Т.С. була нагороджена срібною і 3 бронзовими медалями ВДНГ СРСР. За ці розробки Скобло Т.С. стала Лауреатом Премії Ради Міністрів СРСР.

Наукові публікації Скобло Т.С. широко відомі як в Україні, так і за її межами. Вона є автором 4 підручників, 5 монографій, 7 навчальних посібників, більше 700 наукових публікацій та 79 винаходів, що зареєстровані і захищені авторськими свідоцтвами та патентами. Три її винаходи увійшли до складу двох ліцензійних угод із Нігерією та Німеччиною (1985-1989 р.р.). На основі теоретичних та експериментальних досліджень вона розробила чотири стандарти і технічні умови на виробництво і контроль якості виробів (нові заевтектоїдні сталі і чавуни для валків; методи фізико-механічних випробувань сплавів РС РЕФ; неруйнівний контроль якості деталей сільськогосподарської техніки), а також брала участь у перегляді стандартів ГОСТ 380 і ГОСТ 1050.

У листопаді 1997 р. Скобло Т.С. було обрано член-кореспондентом Інженерної академії України, а в травні 1999 р. – дійсним членом (академіком) Інженерної академії України.

Багаторічна цілеспрямована діяльність співробітників кафедри технологічних систем ремонтного виробництва (ТСРВ) сприяла поступовій трансформації її з невеликого навчального підрозділу в одну з провідних, випускаючих кафедр університету.

Науково-дослідні та прикладні розробки співробітників кафедри були відзначені такими нагородами як «Державна премія України в галузі науки і техніки» (1994р.), «Діамантова зірка Міжнародного інституту маркетингу» (1994, 1995,1997 р.р.) – Сідашенко О.І., Скобло Т.С., «Премія Президента України серед молодих вчених» (2003р.) – Сайчук О.В., Власовець В.М., Науменко А.О., Іващенко С.Г., «Премія Верховної Ради України серед молодих вчених в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок за 2015 рік.» – Рибалко І.М., Пасько Н.С., Плугатарьов А.В. У 2017 році Рибалку І.М. Харківська обласна державна адміністрація присудила іменну стипендію в галузі науки і техніки імені Олексія Никаноровича Соколовського (з аграрних наук) за значні досягнення в галузі науки. За особливі заслуги перед українським народом Олександра Івановича Сідашенка О.І. 30 червня 2017 р. було нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради України.

Підручники, навчальні посібники, монографії, довідники та термінологічні словники розроблені викладачами кафедри, широко відомі та авторитетно визнані в освітньому середовищі як України, так і країн близького зарубіжжя. За останні 25 років викладачі кафедри підготували 7 підручників, 20 навчальних посібників, 4 довідники, 2 термінологічних словника, та 6 монографій.

З травня 2020 року кафедру ТСРВ очолював к.т.н., доцент Романченко Володимир Миколайович.

Кафедра технології матеріалів була заснована в період організації ХІМЄСГ у 1930 році. В різні роки кафедру очолювали доценти Н. Комар, А. Петровський, М. Чупіс, М. Іванов, А. Жуков, М. Дубко, Ю. Смірнов, М. Татарінцев, професор І. Куварзін, доцент П. Гужін, професор М. Пилипенко, професор О. Тришевський.

Професорсько-викладацьким колективом кафедри зроблено вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки в галузі підвищення довговічності деталей машин, механічної обробки матеріалів, що важко оброблюються, технологій ливарного і прокатного виробництва.

Значне місце в науковому пошуку кафедри займали дослідження полімерних фільтрувальних матеріалів, які започаткував професор І.Куварзін у 1975 році.

У 1986 році завідуючим кафедрою став П.Д. Гужин, доцент, кандидат технічних наук, який продовжив справу свого попередника. Прийшов він не випадково: проблема фільтрації рідин і газів, хвилювала не один рік. Відразу ж він розширив діапазон проблем для дослідів. З того моменту розпочалися пошуки у використанні нових матеріалів (зокрема, кварцу) та у створенні фільтруючих матеріалів без технологічних домішок. Робота досить складна, напружена, вимагала від вчених великих зусиль, багатого досвіду.

За розробку, виготовлення і впровадження у виробництво серії фторопластових і поліетиленових фільтрів завідуючого кафедрою П. Д. Гужина Головний комітет ВДНГ СРСР нагродив срібною медаллю.

Іншим науковим напрямком діяльності кафедри було „Дослідження залежності зносостійкості та інших властивостей металів і сплавів від технологічних та експлуатаційних факторів ”. З 1964р. утворилася група наукових дослідників в составі викладачів кафедри і студентів ВНЗ, яку очолив доцент, к.т.н. Браташевський О. Ю. З часом, ця науково-дослідницька група переросла у наукову школу, основним напрямком наукової діяльності якої стало дослідження та розробка технологічних процесів виготовлення робочих органів сільськогосподарських і землерийних машин, а також впровадження цих технологічних процесів у виробництво.

Продовжував наукові напрямки роботи кафедри і започаткував низку нових Пилипенко Микола Семенович.

Як завідуючий кафедрою він багато уваги приділяв організації роботи колективу, розвитку матеріальної бази, випровадженню в навчальний процес сучасних навчальних технологій та засобів інтенсифікації навчального процесу, вдосконаленню методики читання лекцій, розширенню в лабораторних заняттях експериментально-дослідної частини, розвитку у студентів навиків інженерного пошуку, проявлення їх індивідуальності та самостійності.

У 2008р. кафедру очолив докт. техн наук, професор Тришевський Олег Ігорович.

Під керівництвом Тришевського О.І. було продовжені дослідження по науковій тематиці кафедри та започатковано новий напрямок наукових досліджень в області обробки металів тиском – дослідження технології деформаційного зміцнення гнутих профілів прокату для сільськогосподарського машинобудування методом валкового формування. Наукові роботи проф. Тришевського О.І. неодноразово демонструвалися на виставках досягнень народного господарства СРСР та України, де отримали Диплом I ступеня, золоту, срібну та дві бронзові медалі ВДНГ СРСР.